Я дівчина звичайнісінька. Звати мене Аліною, мені 24. Я студентка педагогічного інституту, у вільний від навчання час працюю. Живу в батьківському домі; я не єдина дитина, я маю молодшу сестру. Батьки приділяють їй більше уваги та ба лують, але я не тримаю образи. Точніше, я не тримала образи до певного моменту. Нині все змінилося. З дідусем за батьківською лінією я не була знайома, навіть батько його практично не пам’ятає. Його виховував вітчим, бабуся роз лучилася з дідом, коли він був ще маленьким. Ніхто точно не знає, чому вони роз лучилися, але там якась темна історія, після роз лучення бабуся порвала з ним усі зв’язки. Сім’я наша не бідує, але живе доволі скромно. Після весілля мама та тато жили у квартирі бабусі, а сама бабуся з чоловіком перебралися до села. Мої батьки завжди старан но працювали, щоб забезnечити побут. Коли наро дилася сестра, мені довелося потіснитися, але ми добре уживалися. Удвох було навіть веселіше! Різниця щодо мене та Ангеліни відчувалася з дитинства. Навіть будучи маленькою, я це помічала та думала, що це через ім’я. У неї адже ім’я таке чарівне! Ангеліна могла не мити посуд і не забиратися, якщо вона не мала настрою.
Її ніколи не лаяли через nогані оцін ки. У мене таких привілеїв ніколи не було. На мене сердилися, аргументуючи своє невдоволення тим, що я, як старша, зобов’язана подавати гарний приклад. Так я навчилася робити все по дому, бути старанною, закінчила з відзнакою школу та університет. А Ангеліна… насилу закінчила школу і вступила до коледжу на факультет дизайну. Батьки говорили, що вона просто творча і шкільні оцінkи для неї не важливі. Три місяці тому мені надійшов лист від нотаріуса. Там було написано, що я є єдиною спадкоємицею майна дідуся. Виявилося, що він заповідав мені свою квартиру в столиці. Я була здивована, і батьки теж. Чому він залишив квартиру саме мені? Ми вирішили, що краще знайти відповіді на питання на місці. Забула згадати, що в мене є наречений Мишко. Ми збиралися незабаром побратися, квартира була дуже доречною. Мишко трохи бентежився, що жити доведеться в моїй квартирі і з деякою підозрою ставився до такого несподіваного подарунку.
Ми разом поїхали дізнатися про подробиці. Мені досить швидkо оформили документи та запросили подивитися на квартиру. Вона опинилася в елітному районі на сьомому поверсі. Потрапивши в неї, я одразу заkохалася. Вона була дуже затишною та просторою. Додому ми їхали натхненні та щасливі, обговорювали спільне майбутнє. Але переступивши поріг будинку і зустрівши серйозних батьків, мрійливий настрій зник. Батьки мені повідомили, що вирішили на сімейній раді, що для мене ціла квартира в столиці це занадто.
Ангеліна су мує, nлаче і вважає, що сталося, несправедливим. До того ж, Ангелині теж потрібне житло, раптом вона теж вийде заміж! Образа палила душу, і я висловила їм усе, що думаю на їх рахунок. Завжди вони дбають про Ангеліну, і все одно їм на мої почуття! Вона завжди хороша, незалежно від усього, а я – ні. Ми серйозно nосварилися. Я зібрала речі та поїхала до Миші. Я не збиралася nродавати квартиру. Вперше в житті я хотіла зробити щось для себе, а не сім’ї. Майже щодня батьки дзвонять та вимагають змінити рішення. Сестра мене ненавидить. Навіть бабуся припинила спілкування зі мною! Підтримує мене лише наречений, але я зовсім заплуталася. Як вчинити у такій ситуації?