У мене двоє чудових онучат. Одну, Аню, народила невістка, другу, Ніну, — дочка. Однак, з незалежних від мене причин, склалося так, що подарунки дарую лише одній — дитині дочки. І справа не в моєму ставленні до Ганнусі, її я люблю не менше Ніночки. Справа в моїй невістці. З самого народження Ані мої їй подарунки невісткою приймалися в багнети. То її колір не влаштовує, то фасон, то виробник і так далі. На перший день народження Ганнусі я придбала комбінезончик. Кому показувала, всі захоплювалися. А невістці подарунок припав не до вподоби. Вона мені прямо заявила:
— Краще б ви rрошима отдарились. І синок мій підтримав дружину: — Краще нічого не купувати, ніж купувати непотрібне. Але і після цього випадку Я пару раз приносила подарунки Ганнусі. Припинила купувати і дарувати, коли невістка в очі мені заявила: — Ви не маєте поняття про дитячі речі і приносите всякий несмак. Вже краще нічого не даруйте. Після цього я для Ганнусі купую лише фрукти і солодощі. На противагу невістці, моя дочка завжди з радістю і вдячністю приймає подарунки для нашої Ніночки. Коли малятку виповнилося два рочки, на її день народження я подарувала золоті сережки. Невістка і тут примудрилася закотити скандал. — Чому це моїй дочці фрукти, а її дочці золоті сережки?
— шипіла невістка. — Сама ж зажадала від мене нічого не дарувати твоїй дочці, — відповіла я. Синочок знову став піддакувати своїй дружині: — Ти повинна подарувати нашій дочці грошей на ту ж суму, в яку обійшлися сережки. Це що ж виходить, якщо я куплю що-небудь для Ніночки, то, одночасно повинна виплатити невістці порівнянну суму? А якщо я передаю синові або його дружині гроші, щоб вони, від мого імені, купили подарунок Ганнусі, то таку ж суму повинна віддати дочці? Чи то я на старості років поглупіла, чи то син і невістка не дружать з головою.