Ольга Петрівна, колись міцна та здорова жінка, виявилася прикутою до ліжка у лікарні після невдалого падіння на дачі. До цього моменту її життя було досить мізерним: єдиним її супутником був син, після того, як чоловік пішов до іншої жінки, коли їхній син Олег був ще маленьким. Життя в лікарні було одноманітним, зрідка його порушували візити Олега, який приносив їй необхідні речі та ділився з нею новинами зовнішнього світу. Під час одного з таких візитів Олег торкнувся теми спадщини.
Ця розмова залишила гіркий присмак у душі Ольги і наповнила її думки похмурими побоюваннями щодо свого майбутнього. Незважаючи на важкі наслідки, Ольга була вдячна за компанію та пораду своєї ровесниці Марини. Та переконувала її не поспішати віддавати своє майно та проконсультуватися з юристом, перш ніж ухвалювати будь-які рішення. Проблеми Ольги погіршилися, коли після виписки вона виявила, що її сім’я помітно незадоволена. Вони стали вважати її незручною, оскільки вона залежала від них навіть у простих домашніх справах.
Через тиждень після повернення Ольга набралася сміливості та відкрито обговорила з Олегом та його дружиною свої проблеми та їх егоїстичну поведінку. Вона заявила, що може звернутися за допомогою до племінниці, якщо вони визнають її тягарем. Її заява була зустрінута мовчанням та збентеженням. Однак ситуація почала змінюватись, коли Олег зробив несподівану пропозицію: поїхати всією родиною на море. Поїздка надала старенькій бадьорості, і її здоров’я почало покращуватися.
Відпочинок на морі став для Ольги переломним моментом. Вона навчилася більше цінувати себе і, відповідно, помітила позитивні зміни щодо неї з боку сім’ї. Почуття непотрібного тягаря поступово пройшло, коли син узяв на себе відповідальність щодо догляду за нею і почав докладати зусиль, щоб заробляти більше. Зрештою, вони купили квартиру в іпотеку та розпочали новий розділ свого життя. Ольга була щаслива робити свій внесок у міру сил, але тепер їхня сімейна динаміка змінилася, і стало ясно, що вони разом.