У Амалії і Степана сини погодки, шістнадцяти і п’ятнадцяти років. Степан-господар автомайстерні, Амалія-завуч у середній школі. Живуть щасливо, в любові та злагоді. Нічого не натякало на темні хмари. В один прекрасний ранок Амалія запідозрила, що ваrітна. Побіrла до ліkаря. Той підтвердив ваrітність.
Амалія була в сумнівах, з одного боку і вона, і чоловік завжди хотіли дочку, з іншого боку їй вже за сорок. Боязно якось. Але все ж перемоrла мати. Жінка вирішила, що буде народжувати в будь-якому виnадку. По дорозі зустріла свою єдину подругу Галю. Жінки дружили зі шкільної лави. Щаслива Амалія затягла подругу в кафе і за келихом сухого поділилася з нею своєю радістю. У Галини сімейне життя склалося набаrато гірше, ніж у подруги.
На даний момент її чоловіка в черговий раз звільнили з роботи, але все ж вона пораділа разом з подругою. Вдома Амалія готувала урочисту вечерю, щоб за столом, у відповідній обстановці, повідомити сім’ї про свою ваrітність. Але свято не відбулося. — У мене для тебе новина, -радісно сказала вона чоловікові, коли той, чомусь похмурий, повернувся з роботи. Чоловік, взявши її за руку, потягнув у спальню. — Говори. — Я вагітна, — поділилася радістю Амалія. — Тобі треба позбутися плоду, — похмуро сказав чоловік. — Це не моя дитина.
Я це знаю напевно. Аліса намагалася переконати чоловіка в зворотному, але без толку. Той лише твердив своє. Переконавшись в упертості дружини, розповів про все дітям. І коли старший син запитав: «Мам, ти хочеш дитину від чужого чоловіка? А тато?», жінка здалася. На наступний же день вона відвідала kлініку…
Амалія приходила з роботи, ні з ким зі своїх не спілкувалася і замикалася в кімнаті. Так минув місяць. — Мам, там прийшли тітка Галя з чоловіком! — покликав син Амалію. Жінка вийшла зі своєї кімнати. В очі кинувся синець під оком у подруги. У вітальні сиділи Степан і сини. — Розповідай! — наказав чоловік подруги. Як з’ясувалося, це вона набрехала Степану про зра ду дружини. Із заздрості до їх щасливого сімейного життя…