Наші міські родичі завжди були частими гостями у нашому домі. А влітку вони приїжджали майже кожні вихідні. Тут і свіжі фрукти, і овочі, і шашлики – усе готове для їхнього відпочинку.
Коли ж мама захворіла, і потрібно було відвезти її до міста на обстеження, я звернулася до них по допомогу. Родичі відповіли:
– Приїжджайте.
Ми вже вирушили автобусом, коли я отримала від них СМС:
*”Проживання – 300 грн на двох, їжа – 150 грн з особи.”* Найкращі ресторани біля мене
Я була ошелешена. Вони ж завжди приїжджали до нас безкоштовно: їли, пили, ночували, навіть подарунків не привозили. Але я нічого не сказала мамі, щоб її не засмучувати. Ми оселилися в готелі.
Мама здивувалася:
– Навіщо готель? Це ж додаткові витрати.
– Не хвилюйся, мамо. Так буде краще, – відповіла я, і вона, через слабкість, не сперечалася.
Маму обстежили, на щастя, нічого серйозного не знайшли. Ми пробули в місті три дні, і за цей час її самопочуття значно покращилося. Лікарі призначили профілактичні ліки, і ми повернулися до села.
Через тиждень наші міські родичі знову завітали в гості. Ні сорому, ні совісті! Зайшли на подвір’я, привіталися, як ні в чому не бувало. Я вийшла їм назустріч із радісною посмішкою:
– Вітаю, дорогі родичі! Сьогодні у нас вареники та пироги з вишнями. Запрошую до столу.
Але маю попередити: ваше перебування у нашому домі коштує 500 грн з особи на добу, плюс 100 грн з особи за їжу. Ви ж розумієте – свіже сільське повітря, екологічно чисті продукти, домашня їжа. Це не просто так. Найкращі ресторани біля мене
– Що ти говориш, доню? – здивувалася мама. – Родичів за гроші приймати? Це ж неправильно!
– А чому ні, мамо? Якщо їм можна, то й нам також, – відповіла я й розповіла про їхній “цінник”, коли ми були в місті.
Повернувшись до родичів, я продовжила:
– Якщо вас не влаштовують наші умови, можете повертатися назад. Дорогу ви знаєте.
Родичі мовчки сіли у машину та поїхали. Більше вони до нас не приїжджали.